О чёрствости...
Инок59
По моей душе прошлись предательством,
Я не знаю, как мне с этим жить.
Можно ли в угоду обстоятельствам,
Подлости для близкого вершить?
Можно ль уронив своё достоинство,
Уповать что чёрствость не страшна?
Неужели совесть перестроится,
И промолвит не моя вина.
Мы всегда считаем себя правыми
И, увы, на скорый суд быстры.
Если чувства близких Вам забавою,
Горечь слёз, не тронет до поры.
Только гостьей стылой одиночество,
Разорвёт порочный сердца круг.
И душе сорваться в крик захочется,
Но не будет никого вокруг.
Так что не спешите с осуждением,
Со страданье,- мера всех весов.
И тогда друзей сердцебиение,
Станет Вам красноречивей слов.
Прочитано 3464 раза. Голосов 2. Средняя оценка: 3,5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Проза : Ясени - Мучинский Николай Це моє найперше оповідання. Викладена в нему історія реальна. Її розповів мені одного разу, коли приїзжав на курси підвищення кваліфікації в наш педуніверситет, мій рідний брат, він працював на той час учителем однієї з сільських десятирічок. В цей день брат заночував у мене. Сімя моя на той час була в селі і ми мали змогу майже цілу ніч розмовляти. Реальний Микола якийсь час був його учнем. Запитання в брата, до мене, після розповіді цієї трагічної історії, було таке: "Скажи мені чому так сталось? Я напевне не знаю в своєму житті людини, яка б більше за Миколу любили Бога і ось такий результат. Миколи нестало, така страшна смерть, і в ще досить в молодому віці.Чому такі хороші люди, які до того ще й люблять Бога - гинуть, а всяка погань процвітає? Ви можете догадуватись, що я йому відповів. Та коли він пішов вранці на заняття, я взяв ручку і написав цю історію.
Можливо її потрібно було б тепер підправити. Та я не хотів, а оце недавно, перечитав її знову і добавив в кінці буквально чотири рядочки. Не знаю чи в Миколи були сини, та знаю в Господа вони точно є.
